Стаканчик з півпорцеляни з написами

сміливі завжди мають щастя не кажу люблю, кажу приходь буду домом тобі іди туди де страшно без надії таки сподіватись щоб не плакать я не плачу хочу, щоб ніколи ніколи не зачерствіло серце ніде так не пʼється як в тихім дворі у Києві ріднім о пізній порі за хвилину до того як зʼявишся ти я тебе передчую я тебе люблю привіт будь-яке рішення правильне в момент його прийняття я памʼятаю запах літа, а літо пахнуло тобою то не сиве волосся, то попіл спалених мрій кожен день схожий на стрибок у прірву я не впав, я приліг, так краще небо видно люди прекрасні, земля мов казка, кращого сонця ніде нема я знайду свій шлях додому як ти? дім там де ти всупереч, а не завдяки і все це ніби сон ти моє серденько у сонця вчусь не вигорати хто якщо не ти? боріться, або не беріться намалюй мені ніч, там де зорі багряні, вирушають у путь, щоб згоріть упасти легше ніж встояти обіймаю кохаю цьом